15.05.2019 N 18556/9068-33-19/8.4.1 Щодо застосування законодавства суб'єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та нотаріусами у зв'язку із складанням спільного заповіту подружжя

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ
від 15.05.2019 р. N 18556/9068-33-19/8.4.1

Начальникам Головних територіальних управлінь юстиції в областях та місті Києві

Міністерство юстиції України з метою забезпечення єдиної практики застосування законодавства суб'єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та нотаріусами у зв'язку із складанням спільного заповіту подружжя інформує про таке.

Частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1226 Кодексу встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У той же час, нормами статті 1243 Кодексу встановлено, що подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Аналіз норм Кодексу дає підстави стверджувати, що у ньому розмежовані такі поняття, як "перехід права на частку у спільному майні подружжя" та "спадкування частки у спільному майні подружжя".

При цьому у статті 1243 Кодексу йдеться саме про перехід, а не про спадкування частки у праві. Спадкування майна подружжя, що зазначено в заповіті, у такому випадку відбуватиметься після смерті останнього з подружжя особою, визначеною подружжям у такому заповіті.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно з пунктом 14 статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Саме у випадку, описаному вище, для державної реєстрації права власності у зв'язку з переходом частки у праві спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 1243 Кодексу необхідно документально підтвердити наявність спільного заповіту подружжя та факту смерті одного з подружжя.

Відповідно до Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 липня 2011 року N 1810/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за N 831/19569, реєстратори Спадкового реєстру, зокрема нотаріуси вносять до нього відомості про заповіти, у тому числі заповіти подружжя та перевіряють за даними цього реєстру інформацію про наявність або відсутність посвідчених заповітів.

Частиною четвертою статті 49 Кодексу встановлено, що реєстрація, зокрема, смерті фізичної особи, проводиться відповідно до закону та підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян (частина друга статті 461 Закону України "Про нотаріат").

Виходячи з наведеного, відомості зі Спадкового реєстру про наявність заповіту подружжя та з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть одного з подружжя є підставою для проведення державної реєстрації переходу частки у праві спільної сумісної власності подружжя.

При цьому слід відмітити, що для здійснення державної реєстрації у такому випадку частка у праві спільної сумісної власності подружжя мас бути визначеною.

Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя врегульована Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року N 3253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за N 1318/18613.

Враховуючи наведене, а також ті факти, що: "первинною" дією в переважній більшості буде видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, нотаріус має доступ та є користувачем Спадкового реєстру і Державного реєстру актів цивільного стану та у разі смерті одного з подружжя має накласти заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя, рекомендуємо державну реєстрацію переходу права на частку у спільному майні подружжя відповідно до статті 1243 Кодексу проводити виключно нотаріусам з наступною послідовністю дій:

1) вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя (крім випадків, коли частка у спільному майні подружжя вже визначена);

2) проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі прав у зв'язку з визначенням часток (залежно від наявності зареєстрованого права власності на спільне майно подружжя: державна реєстрація права власності або внесення змін до записів Державного реєстру прав);

3) проведення державної реєстрації права власності у зв'язку з переходом права на частку у спільному майні подружжя відповідно до статті 1243 Кодексу;

4) накладення заборони відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя;

5) проведення державної реєстрації обтяження права власності на майно, зазначене у заповіті подружжя.

При цьому слід відмітити, що оскільки державна реєстрація прав має проводитися у межах та строки, визначені Законом, а перехід права на частку у спільному майні подружжя відповідно до статті 1243 Кодексу відбувається не у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії, рекомендуємо одночасно формувати та реєструвати необхідні заяви у базі даних заяв Державного реєстру прав, останньою з яких буде заява про державну реєстрацію обтяження права власності, після чого з урахуванням строків, визначених Законом, проводити державну реєстрацію прав.

Крім того, враховуючи, що саме на нотаріуса нормами Кодексу покладено обов'язок накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, зазначеного у заповіті подружжя, обтяжувачем та заявником під час проведення державної реєстрації обтяження права власності виступатиме безпосередньо нотаріус.

Просимо довести зазначене до відома суб'єктів державної реєстрації та нотаріусів.

 

Перший заступник Міністра

О. Сукманова

Ліцензійні програми за ціною виробника

 Для автоматизації визначення вартості будівництва - нового, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення Повний набір діючих в Україні будівельних нормативних документів та актів в останній редакції Нормативи і інструменти для впровадження та розрахунку всієї кошторисної і підрядної документації