ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 20.02.2020 р. N 725/6/99-00-07-03-02-06/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання туристичним агентством послуг з бронювання авіаквитків та готельних номерів для організації відрядження працівників платника податку у робочі поїздки та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Постачання послуг згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша, операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПКУ).
Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності визначено статтею 207 ПКУ.
Підпунктами 207.2 - 207.3 статті 207 ПКУ встановлено, що базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
Відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України регулюються Законом України від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР "Про туризм" (далі - Закон N 324).
Відповідно до статті 1 Закону N 324 туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
Засади комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання регулюються главою 31 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), згідно зі статтею 295 якої комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційної агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (стаття 301 ГКУ).
Щодо питання 1
Послуга з бронювання авіаквитків та готельних номерів, що надається туристичним агентством платнику податку для організації відрядження його працівників у робочі поїздки (здійснення оплачуваної діяльності), не є туристичною послугою (туристичним продуктом), а тому норми статті 207 ПКУ до операції з постачання такої послуги не застосовуються.
Щодо питань 2 та 3
Зважаючи на те, що туристичне агентство самостійно не надає платнику податку послуги з авіаперевезення та з проживання у готелі, а є лише посередником (агентом), який надає послугу з бронювання авіаквитків та готельних номерів, то за операцією з постачання такої послуги туристичне агентство визначає податкові зобов'язання з ПДВ лише виходячи з вартості наданих ним послуг (комісійної винагороди, сервісного збору) без врахування вартості авіаквитків та проживання у готельних номерах.
За такою операцією туристичне агентство зобов'язане скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту покупцем (отримувачем послуг).
Податковий кредит за операціями з придбання послуг з перевезення та проживання в готелі формується на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН постачальниками таких послуг, та/або інших документів, перерахованих в пункті 201.11 статті 201 ПКУ (якщо такі постачальники є зареєстрованими платниками ПДВ).
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
___________