ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 20.09.2019 р. N 333/6/99-00-04-02-06-15/ІПК
З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N 682-р "Питання Державної податкової служби України" Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм податкового законодавства та, в межах компетенції, повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство уклало договір намірення на придбання та подальшу реалізацію карток та талонів (скрейч-карток) на дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00), бензин марки А-92 (код УКТ ЗЕД 2710 12 41 94), бензин марки А-95 (код УКТ ЗЕД 2710 12 45 12).
Враховуючу викладене, Товариство просить надати роз'яснення з наступних питань:
- Чи потрібно Товариству придбавати ліцензію на реалізацію карток та талонів на пальне?
- Чи буде Товариство визнане як акцизний склад?
- Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку?
- Чи потрібно Товариству реєструвати акцизні накладні?
- Чи потрібно Товариству надавати звіти до державних податкових органів як платнику акцизного податку?
Щодо питання 1.
Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.
Відповідно до статті 1 Закону N 481 оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481 оптова та роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Отже, у разі придбання та подальшої реалізації пального (продажу) у розумінні Закону N 481, суб'єкту господарювання необхідно отримати ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним визначено статтею 15 Закону N 481.
Статтею 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Щодо питання 2.
Нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.61, 14.1.224 та 14.1.2241 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.
Акцизний склад, зокрема - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - зокрема, суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати, зокрема, усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Отже, суб'єкт господарювання, який не здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та не має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу, відповідно не буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та відповідно не повинен здійснювати реєстрацію акцизного складу.
Щодо питань 3, 5.
Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне.
Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу у редакції, яка діє з 01.07.2019, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.51, 215.3.52, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 Кодексу (п. 223.2 ст. 223 Кодексу).
Отже, якщо суб'єкт господарювання, який не здійснює реалізацію пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, не буде вважатися платником акцизного податку з реалізації пального та не потребує відповідної реєстрації.
Щодо питання 4.
Платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (пункт 231.1 статті 231 Кодексу, у редакції, яка набула чинності з 01.07.2019).
Особа, яка не реалізує пальне у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, не є платником акцизного податку з реалізації пального та не зобов'язана складати акцизні накладні.
Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій, відповідно ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається за можливе.
Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді на ці питання Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією та надати копії відповідних документів, з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
___________
Ліцензійні програми за ціною виробника
